Руслан Кухарчук: Людей це не бентежить, доки поліцай не прийде з’ясовувати, що вони сьогодні розповідали діткам про гомосексуалізм

Программа «Цейтнот: Диалоги с Корчинским»

Руслан Кухарчук - журналіст, лідер Всеукраїнської громадської організації «Любов проти гомосексуалізму». Лозунг руху - «Гомодиктатура не пройде». Вважає, що в Україні зараз реалізується політика пропаганди гомосексуалізму.

Дмитро Корчинський: Одразу після закінчення програми, потрібно підійти до книжкової полиці, пошукати там томік Платона «Діалоги», взяти відкрити «Пір». У цьому діалозі Платон доводить і дуже переконливо, що немає на світі речі більш прекрасної, приємної, корисної і похвальної, ніж гомосексуалізм. Я, свого часу, коли прочитав цей діалог, не те, щоби став більше любить гомосексуалізм, але став менше любити Платона. І з нами сьогодні в студії Руслан Кухарчук - лідер українського руху «Любов проти гомосексуалізму». Пане Руслане, Ви, я так розумію, належите до тієї категорії людей, яких називають "злобні гомофоби".

Руслан Кухарчук: Я Вас вітаю, пане Дмитре, так. Принаймні так називають - злобними гомофобами. Більше того, навіть у світі встановили День боротьби з гомофобією. Він отут незабаром планується, 17 травня.

Дмитро Корчинський: Я Вас переб'ю, ми всі маємо 17 травня, це незабаром, вийти і боротися з гомофобами. Не забудьте, помітьте у себе в календарі.

Руслан Кухарчук: Доречі, щоб продовжувати абсурдність цього дня ми саме на 17 також запланували кілька заходів, 15-17 травня, у декількох містах - Харків, Дніпропетровськ, Львів. Бо звичайно, сам термін «гомофобія» він абсолютно штучний, тут про фобію взагалі не йдеться. Якби була якась фобія, то ми про це не спілкувалися, на вулиці б не виходили, листівки б не поширювали, тобто це абсолютно штучний термін - ярлик, який з метою пропаганди нав'язується на будь-яку людину, яка публічно сповідує нормальні цінності і нормальну сексуальну орієнтацію.

Дмитро Корчинський: Ну, сповідували б і сповідуєте, а навіщо виходити на акції проти нещасних гомосексуалістів, їм і так нелегко?

Руслан Кухарчук: Їм стає дедалі комфортніше і легше усюди в світі, і річ не втім, що ми зазіхаємо на їхній комфорт, а річ у тім, що вони зазіхають на комфорт абсолютної більшості громадян, і не лише в Україні. Тобто ми можемо стверджувати, що сьогодні ми живемо в епоху, коли в світі встановлюється режим, так званої, гомодиктатури. Що він передбачає? Він передбачає те, що будь-яке інакомислення, тобто будь-яке публічне несприйняття гомосексуалізму як явища і гомосексуальної поведінки, у ліпшому випадку висміюється, в гіршому випадку карається, або штрафами, або кримінальною відповідальністю. Тобто, я можу згадати такий яскравий приклад - це Швеція 2005 рік, коли одного з місцевих священнослужителів кинули до в'язниці, лише за те, що він під час своєї проповіді, у своїй церкві, на своїй кафедрі процитував Апостола Павла і сказав, що гомосексуалізм - це ракова пухлина на тілі суспільства. Його кинули до в'язниці, він місяць провів у в'язниці. Йому вимагали дати два роки, але священнослужитель був такий грамотний, він домігся через Верховний Суд, щоб його відпустили на підставі норми про свободу слова. Проте прецедент.

Дмитро Корчинський: Я думаю, що незабаром дійде до заборони послань Апостола Павла.

Руслан Кухарчук: Я думаю, да. Якщо враховувати цю логіку, то Біблія і Новий Заповіт, зокрема, і Апостол Павло - це найбільш гомофобна така книга і найбільш гомофобні автори. І абсолютно не політкоректні і не толерантні. Це такий, справді, нонсенс. І останній випадок, буквально кілька днів тому, стався у Великій Британії. Коли, знову ж таки, з вуличним одним проповідником, який на вулиці просто називав десять заповідей. І до нього підійшла жінка і спитала, що він думає про гомосексуалізм. Це була провокація відверта. Він, звичайно, сказав, що це гріх і збочення. За кілька хвилин до нього підійшов міліціонер-поліцай арештували його. Він ніч провів в ув'язненні, на допитах, у нього забрали особисті речі, його відпустили виключно під заставу. І він зараз чекає на рішення суду. Тобто це і є гомодиктатура.

Коли кажуть, що ми - рух «Любов проти гомосексуалізму», або церкви, наприклад, зазіхають на права сексменшин - це абсолютна брехня, як казав Єльцин. Це маніпуляція фактами, бо ми можемо сказати, що навпаки у всьому світі зазіхають на права абсолютної більшості людей. І чого ми хочемо в Україні - ми хочемо, щоб в Україні не було того, що зараз відбувається у Швеції, Голландії, Великій Британії чи Канаді, наприклад.

Дмитро Корчинський: А до цього йде? Адже українське суспільство, на відміну від західного суспільства, скажемо, в масі своїй доволі екстремістське, тобто ми тут не любимо переважно гомосексуалістів, не сильно толеруємо кольорових, з підозрою ставимося до усяких там меншин. Тобто українське суспільство більш архаїчне, ніж західне. Чи потрібно його захищати у зв'язку з цим? Воно саме себе захищає.

Руслан Кухарчук: Дві частини буде моєї відповіді. По-перше я відразу хочу розділити поняття «кольору», «шкіри», «раси» і поняття «сексуальної орієнтації». Тобто європейські юридичні казуїсти, вони навмисно, поставили це в синонімічний ряд - колір шкіри, расова належність і сексуальна орієнтація. Але будь-який адекватний, грамотний, чесний юрист він розуміє, що є таке поняття як «природне право» і «неприродне право». Тобто твоя раса і твій колір шкіри - це є природне право, і дійсно, ніхто не може ображати людей, які такими народилися. Гомосексуалізм - це явище, яке набувається. Це неприроджене явище.

Дмитро Корчинський: Є вроджені гомосексуалісти.

Руслан Кухарчук: Я хочу зараз наголосити на тому, що нині не існує жодного наукового авторитетного дослідження, результати якого опубліковані в справжньому авторитетному науковому журналі, які б доводили, що гомосексуалізм - це природжене явище. Тобто є таке припущення, є таке припущення, але воно до нині не доведене. Більше того, теза про те, що це природжене використовується з метою пропаганди, скажімо так.

Дмитро Корчинський: Справа в тому, що існує гомосексуалізм у тварин.

Руслан Кухарчук: Дійсно, скажімо так, агресивний гомосексуальний рух, вони дуже люблять такі факти знаходити і всюди їх тиражувати у засобах масової інформації. Десь якусь качку знайдуть, яка качка на качку настрибує, або ще якісь тварини. Я вже не пам'ятаю, було кілька прецедентів в зоопарку. Я не знаю, я - не науковець, я - не зоолог, я не можу коментувати поведінку тварин; я можу лише сказати, що якийсь штучний, або ж нештучний, може природний прецедент, який один може на сотні тисяч або мільйони випадків, він просто підноситься для того, щоб бути прикладом для наслідування. Звичайно, завжди є певні дивіації, і у тваринному світі, і у світі людей. І зараз ми навіть кажемо, ми - як рух «Любов проти гомосексуалізму», ми не зазіхаємо на право людини - робити що завгодно за зачиненими дверима. Вона за це відповідатиме перед собою, перед своїми дітьми ненародженими, перед Господом Богом, якщо це віруюча людина. Але ми кажемо про те, що як тільки ці люди - гомосексуалісти виходять на вулицю і починають висувати політичні вимоги, і ці вимоги зазіхають на права абсолютної більшості людей. Саме з цієї миті це стає нашим інтересом.

Дмитро Корчинський: На які Ваші права вони зазіхають, ці люди? Скажемо, Вас не можливо схилити способом умовляння чи, навіть, через рекламу до гомосексуалізму, я сподіваюся. Як і більшість нормальних людей. Є собі гомосексуалісти, вони люблять плясати і рекламувати себе по телебаченню. Ну, перемикайте канал.

Руслан Кухарчук: Дійсно, абсолютна більшість дорослих людей через пропаганду гомосексуалізму, тобто демонстрацію гомосексуальної поведінки, навряд чи схилиться до такої поведінки. Але сьогодні, в так званих, цивілізованих європейських країнах ведеться активна пропаганда гомосексуальної поведінки у шкільних, і навіть, дошкільних навчальних закладах. Тому це абсолютний факт, що мета гомосексуального руху - це підготувати новобранців. Гомосексуалісти - вони не розмножуються, тобто якщо закрити будь-яку гомосексуальну спільноту на сімдесят років - вона зникне. Тому їм постійно треба поповнювати свої вимираючі ряди. І я нещодавно спілкувався зі своїм товаришем з Великої Британії, він привозив кілька цікавих журналів, книжечок, які роздають діткам у першому-другому-третьому класі. Як принц покохав принца і вони створили прекрасну сім'ю. Відбувається агресивна пропаганда. І якщо відповідати на Ваше запитання про те, на які права вони зазіхають? Вони зазіхають на фундаментальні права людини: право на свободу слова, право на свободу віросповідання. Я навів кілька прикладів з країн Західної Європи. Коли сьогодні там ухвалені законодавчі акти, які забороняють публічно висловлювати свою позицію, своє ставлення до гомосексуалізму. Навіть, забороняють священнослужителям, які зобов'язані це робити на підставі своїх священних книг.

Дмитро Корчинський: Тобто, Ви виступаєте проти заборон на власну діяльність чи проти можливих заборон на власну діяльність? Можливо проти цього і варто боротися? Проти політкоректності і проти будь-якої несвободи. Скажемо, проти безкінечного розширення Кримінального Кодексу, яке у нас відбувається. Проти цих норм, які нав'язуються. Але Ваш рух називається «Любов проти гомосексуалізму» - це дуже конкретно.

Руслан Кухарчук: Цікаву пропозицію я щойно отримав, дійсно над цим можна подумати. Ми виступаємо проти заборони, яка загрожує нам в майбутньому. Заборони на рух «Любов проти гомосексуалізму», заборони на публічно висловлювати свою позицію. І це однозначний факт. І ми зараз хочемо продемонструвати українському суспільству, що загрожує нам, якщо ми будемо ставитися до цього толерантно, або політкоректно, як це модно зараз називати. Абсолютну більшість людей питання гомосексуалізму не бентежить, поки це не зачепить їх, поки завтра якийсь поліцай не прийде до них до хати з'ясовувати, що Ви сьогодні діткам ввечері розповідали про гомосексуалізм. Ви казали, що гомосексуалізм - це добре? То добре. Якщо Ви це називали збоченням, то у Вас забираємо дітей і відправляємо їх на державне виховання.

Дмитро Корчинський: Чому така концентрація, от дивіться - в Україні був легалізований гомосексуалізм на початку 90-х років, з набуттям незалежності. Але одразу паралельно були заборонені незаконні воєнізовані формування, тобто ми з Вами уже не можемо створити не легалізованого воєнного формування, наприклад, збирати-розбирати зброю, ходити у воєнній формі, якщо в нас виникне така дивна фантазія. Скажімо, Вам Кримінальний Кодекс забороняє ходити по вулиці зі шпагою, тому що це холодна зброя і відчувати при цьому себе кабальєро. Хоча ми самі з Вами розуміємо, що чоловік без холодної зброї на вулиці - це все одно, що гомосексуаліст, різниця невелика. І тим не менше, Ви не боретеся взагалі проти заборон такого роду, заборон, які обмежують нашу гідність, обмежують нашу свободу. Ви сконцентрувалися конкретно на гомосексуалістах, а не на міліціонерах. Там любов проти міліціонерів - це я розумію, любов проти Кримінального Кодексу - це я розумію, любов проти Конституції - це я розумію. Ну, любов проти гомосексуалістів - чи не дрібна проблема?

Руслан Кухарчук: Ми стверджуємо, що, по-перше гомосексуалізм не має нічого спільного з любов'ю, бо це дуже поширена теза, що всі можуть любити як завгодно. Гомосексуалізм - це сексуальний потяг, збочений сексуальний потяг, але не треба це називати любов'ю. І власне, з цього походить назва нашого руху «Любов проти гомосексуалізму». Що стосується тез про інші заборони, якщо не помиляюся, Карл Маркс казав, що «мир держится на разделении труда». Тому ми не можемо проти всього виступати і я думаю, це дуже добре, що в нас існує так зване, принаймні розвивається, громадянське суспільство. Коли будь-хто може об'єднатися з різними гаслами і з різними вимогами. Але я абсолютно не погоджуюсь з тим, що гомосексуалізм - це дрібниці, на яку не слід звертати увагу. Ще років тому назад, це була дрібниця, бо це було питанням моралі. Сьогодні гомосексуалізм - це вже не питання моралі і етики. Це вже питання політичного руху і політичного протистояння. Тому як тільки проблема гомосексуалізму піднялася на цей щабель - вона стала об'єктом нашої уваги. І доречі цікаво коли виник рух «Любов проти гомосексуалізму», у 2003 році. Ми б ніколи не займалися цією справою. Я з віруючої сім'ї. Слово «гомосексуалізм» соромився в голос промовляти, червонів під час цього слова. І я абсолютно не цікавився цим словом, але у 2003 році у Києві хотіли провести перший, так званий, гей-парад. І коли я дізнався про це, звичайно, абсолютно нормальна реакція була - зробити все, щоб цього в Україні не відбулося. І ми тоді провели першу нашу акцію в Києві на Хрещатику. Тому навіть вони спровокували до виникнення руху «Любов проти гомосексуалізму». І чим більше буде подібних дій в майбутньому, я думаю, тим більш буде активуватися громадянське суспільство і українці. Або в рамках руху «ЛПГ», або в рамках інших організацій, це вже не має значення.

Дмитро Корчинський: Мені трохи незручно в нашій програмі виступати адвокатом Диявола, захисником гомосексуальних цінностей. Тим не менше не можу не зауважити, що дуже досконалі суспільства практикували гомосексуалізм. Скажімо, Давньогрецьке суспільство, яке дало культурні архетипи, якими ми живемо і по сьогоднішній день. Суспільство було дуже гомосексуальним. Римське суспільство, перший халіфат, Турецька імперія - все це було дозволено, ніхто не звертав уваги на ці речі. Сьогоднішнє американське суспільство дуже толерує гомосексуалізм і пропагує навіть гомосексуалізм, Ви вірно сказали. Але це динамічне суспільство, яке диктує волю усьому світу. Тобто багато прикладів, на які б ми повинні були орієнтуватися, таких от динамічних, активних, сильних, вольових суспільств, вони як мінімум спокійно ставилися до гомосексуалізму. Можливо в ньому немає такої аж надто великої небезпеки.

Руслан Кухарчук: Якщо згадувати ті цивілізації, які Ви називаєте - Античну цивілізацію, Римську цивілізацію, то дійсно там гомосексуалізм був дуже поширеним, особливо в Античній цивілізації, але це давно відомий факт, що, власне, цивілізація і припиняла своє існування, коли аморальність ставала абсолютною нормою і зокрема гомосексуалізм. Ми знаємо, тому і Антична цивілізація була завойована Римською цивілізацією, потім Рим пав під нашестям варварів. І сьогодні цікаву тезу слід виголосити, що розвиток будь-якого суспільства починається з жорстких рамок, законів і заборон. І як тільки вони, ці заборони, знімаються суспільство починає рухатися до свого занепаду. І сьогодні ми можемо, навіть, прослідкувати це на європейській цивілізації, де більше гомосексуалізм поширений і пропагується, ніж в Сполучених Штатах Америки. Наприклад, сьогодні європейський континент активно заселяється вихідцями зі Сходу, які сповідують іслам. І іслам абсолютно не сприймає гомосексуалізм. І тим часом, поки наші європейські брати, чоловіки кохають одне одного, жінки кохають одне одного, то мусульманські родини, наприклад, у Франції вже п'ять мільйонів людей, які сповідують цю віру, народжують по 10-12 дітей. Тому, якщо рухатиметься так далі, то ми побачимо занепад європейської цивілізації.

Дмитро Корчинський: Ви зустрічаєтеся з протидією, от у Вашій діяльності? Ви почали рух, Ви проводите вуличні акції, Вас якось ображають гомосексуалісти?

Руслан Кухарчук: Ми постійно стикаємося з протидією. Найпростіше, я навіть збираю собі листи всі з погрозами, з образами від представників гомосексуального руху, що ще раз підкреслює, що це не є мирний такий рух, який просто намагається захистити свої права. Це дуже агресивний рух, який не сприймає ніякого інакомислення. Звичайно, також ми маємо велику опозицію з боку тих двох десятків гомосексуальних організацій в Україні, які, доречі, отримують величезні грантові гроші на боротьбу з нами, зокрема. І що казати, якщо в червні минулого року посол Британії в Україні офіційно в себе у резиденції зібрав лідерів усіх геївських організацій. До себе в кампанію запросив посла з Голландії і всі разом влаштовували мозковий штурм, для того щоб зрозуміти як в Україні просувати гомосексуальний рух.

Сьогодні більшість гомосексуальних організацій в Україні існують на гроші, які виділяються для боротьби зі СНІДом. У цьому нонсенс, бо це головна група ризику для поширення ВІЛ-СНІДу і вони сьогодні освоюють основні гроші, які виділяють посольства Голландії, зокрема. Тому, ми маємо опонента не лише якогось такого містечкового локального, а опонента, який фінансується величезним капіталом з-за кордону.

Дмитро Корчинський: Так в тому то і справа, що наявність Вашої організації, саме пропаганда Вашої організації дозволяє їм вказувати на видимого ворога. Можливо, не треба було конституюватися, не треба було створювати організацію, називати її «Любов проти гомосексуалізму», ну, тихо в під'їзді бити геїв іноді, без всякої самореклами.

Руслан Кухарчук: Ну, дійсно, багато хто використовує засіб бити геїв, для того щоб боротися з цією проблемою і це, певно, в них такі щирі потяги. Ми вирішили від цього засобу відмовитися, бо здебільшого він буде працювати проти нас, бо він призведе до того, що у когось з'явиться ініціатива у Кримінальний Кодекс ввести додаткове норму - про заборону побиття гомосексуалістів. І це вже буде небезпечно, тому ми таким фізичним вправлянням не займаємося. Виключно ми займаємося інформативною роботою для того, щоб суспільству продемонструвати загрози від поширення гомосексуалізму. Але якщо казати про фінансування гомосексуальних спільнот, то дійсно я думав над цією Вашою пропозицією, що вони б нам мали відраховувати хоч відсотків десять від тих коштів, які вони отримують від іноземних донорів. Бо вони, здебільшого, отримують ці кошти для боротьби з нами.

Дмитро Корчинський: Насправді не відраховують?

Руслан Кухарчук: На жаль, не відраховують, да.

Дмитро Корчинський: Це просто свинство з їхнього боку.

Руслан Кухарчук: Це свинство, да, і неповага і було б коректно з їхнього боку відраховувати, да. Хоча б з точки зору поваги своїх опонентів.

Дмитро Корчинський: Насправді, коли ми стикаємося з агресивною гомосексуальною пропагандою, скажемо, через телебачення чи просто в житті - це нас сильно відштовхує. Але тоді, коли з'являється інтрига боротьби; от, гомосексуалісти проти гомофобів - це навпаки викликає інтерес. І Ви працюєте як спарений партнер для них, навпаки. Вони на цій боротьбі, на взаємному поборюванні якраз і зростають. Тобто Ваша діяльність, перше, що прийшло мені в голову, коли я почув про наявність такої організації як «Любов проти гомосексуалізму», що самі гомосексуалісти й організували. Дійсно, з метою отримати гранти, з метою підживити інтерес, з метою отримати зручного спаринг-партнера, який не кусається, Ви самі говорите, що не вдаєтеся до акцій фізичного залякування. Тобто є дуже зручним противником і дуже зручним подразником.

Руслан Кухарчук: Пане Дмитре, я хочу сказати, мені не здається, що ми дуже зручний такий подразник, ми не використовуємо засоби фізичного впливу, але серед наших вимог є дуже категоричні вимоги, наприклад, зараз ми збираємо підписи за встановлення кримінальної відповідальності за пропаганду гомосексуалізму. Я думаю, що користі від такої норми у законодавстві буде більше, ніж від того, щоб побити два десятки гомосексуалістів.

Дмитро Корчинський: Ви самі розумієте, що така норма ніколи у нас не буде встановлена.

Руслан Кухарчук: А я думаю, що це можливо. Я хочу навести приклад Литви, яка, навіть, є членом Європейського Союзу, яка минулого року прийняла заборону пропаганди гомосексуалізму. Що правда, там немає ніяких санкцій за пропаганду, але теоретично прописана така заборона. У нас сьогодні в Україні зібрано вже сорок тисяч підписів за законопроект заборони пропаганди. У нас розроблений законопроект, який ми передали вже кільком народним депутатам, щоб вони його досліджували-вивчали. І зараз, хочу сказати, що процес йде дуже серйозно над тим, щоб внести необхідні зміни до Кримінального Кодексу, до Закону про засоби масової інформації друковані, про телебачення і радіомовлення і Закон України про захист суспільної моралі. Для того, щоб агресивну пропаганду гомосексуалізму заборонити.

Дмитро Корчинський: А інші успіхи у Вас є? Ну, все-таки збирання підписів - це намір.

Руслан Кухарчук: Є успіх, можу назвати конкретний, скажімо так, кілька років тому в Україні, здається, у 2003 році був зареєстрований проект Трудового Кодексу, де вперше могла б в українському законодавстві бути зафіксована норма про заборону дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації. Дивно, що така норма з'явилася у Трудовому Кодексі. І коли ми з'ясували це, ми почали вести дуже активну роботу, щоб норма ця з проекту Трудового Кодексу була вилучена. Ми переписувалися навіть з Верховним Судом і Верховний Суд відповів нам офіційно - погодився з усіма нашими аргументами, що цю норму потрібно виключити. І чинний законопроект - Трудовий Кодекс, який зараз розглядається у Верховній Раді, він вже не містить цієї норми, її вилучили. Ми переписувалися з усіма народними депутатами, всіх завалювали листами і вимогами. А якби ця норма залишилася, бо сьогодні геївські організації знову вимагають, щоб її повернути, заборона дискримінації в трудових стосунках за ознакою сексуальної орієнтації. Якщо цю норму приймуть, будь-який гомосексуаліст, лесбійка приходить влаштовуватися у дитячий садок на роботу вихователькою, навмисне каже, що вона лесбіянка, звичайно їй відмовляють. Вона йде до суду, доводить, що її дискримінували за ознакою сексуальної орієнтації. Суд зобов'язує взяти її на роботу. Приходить активний гомосексуаліст до церковної канцелярії, каже: «Я хочу у Вас тут працювати водієм або секретарем, або помічником священика. Я - гомосексуаліст» - навмисно про це повідомить. Йому відмовлять, він піде до суду, доведе, що його дискримінували. І його будуть зобов'язувати взяти на роботу. Тому, це норми, які будуть зазіхати на права абсолютної більшості людей і це, можна сказати, є нашою перемогою. Зараз цієї норми немає в проекті Трудового Кодексу.

Дмитро Корчинський: От, ми знаємо, що в євроструктурах, в єврокомісії, в апараті українського уряду, Верховної Ради доволі потужне гомосексуальне лобі. Люди схильні до взаємопідтримки і до дійсно агресивної поведінки, багато серед чиновництва українського в апараті в Києві. А чи існують якісь посадові особи, які допомагають Вам у Вашій діяльності?

Руслан Кухарчук: Нині в українському суспільстві кон'юнктура суспільна ще така, коли політики і чиновники високого рангу не будуть ризикувати, публічно захищати гомосексуалізм, гомосексуальний рух, або виступати проти традиційних сімейних цінностей, наприклад. І ми дійсно цим користуємося, на загал. Але звісно є політики, серед народних депутатів, серед помічників міністрів, з якими ми також особисто знайомі і вони є такими активними людьми, які активно допомагають у нашій діяльності. Їх небагато, хотілося б, щоб було якомога більше. Ми ведемо спілкування з депутатами з різних фракцій. Для нас принципово, щоб це були представники різних фракцій, а не однієї, щоб ніхто, ніколи не міг закинути нам, що це політичний проект, який працює в інтересах однієї політичної сили. А те, що лобіювання і тиск на українські органи державної влади з боку брюссельських структур є, для того,щоб впровадити одностатеві партнерства в Україні, це факт. Навіть, про норму в Трудовому Кодексі я спілкувався з народним депутатом Харою, зокрема, який в комітеті з праці соціальної політики, який тоді був. Питаю: «Звідки ця взялася норма, самі придумали и підказали?» Звичайно підказали. Міжнародна Організація Труда домоглася, щоб цю норму вписали в українське законодавство. Кілька днів тому, Парламентська Асамблея Європи, доречі найсвіжіша новина, ухвалила резолюції і рекомендації для всіх членів країн, які є членами Ради Європи легалізувати одностатеві партнерства. Як відомо Україна з 1995 року є членом Ради Європи. Це не зобов'язує нас, але це активна рекомендація нам. Проте все рівно остаточне слово за українським парламентом і ми сподіваємося, що наша Верховна Рада попри все матиме здоровий глузд не легалізувати таких справ.

Дмитро Корчинський: Побоююся, що це марні сподівання. З нами був Руслан Кухарчук. Він вважає, що українське суспільство цілком може обійтися і без агресивної пропаганди гомосексуалізму. З другого боку, кажуть, що гомосексуалізм - «это высшая стадия войскового товарищества». Хто знає. Щасти!